М. І. Петров – перший історик нової української літератури (до 185-річчя вченого)

Автор(и)

  • Галина Александрова

DOI:

https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.342941

Ключові слова:

Микола Петров, історія літератури, українське письменство, українознавство, впливи, запозичення, компаративні студії

Анотація

Актуальність. Наукова спадщина Миколи Петрова (1840–1921), професора Київської духовної академії, літературознавця, фольклориста, бібліографа, музейника та церковного історика, сьогодні викликає великий інтерес в українській науці.   Визначною працею в інтелектуальній біографії М. Петрова є його «Нариси з історії української літератури XIX століття» (1884). Незважаючи на офіційну заборону української мови, він зробив першу спробу системно оглянути нову українську літературу і представив літературні портрети 39 авторів, завдяки чому праця мала гучний резонанс. Найбільш детальний огляд здійснив М. Дашкевич, доцент Університету Святого Володимира (1888), на замовлення Імператорської академії наук у Санкт-Петербурзі, яка номінувала працю М. Петрова на премію Уварова. Премію розділили між автором і рецензентом. Рецензія була оцінена в літературознавстві набагато вище, ніж «Нариси...» М. Петрова. Але зараз варто перечитати цю працю в новому світлі, відкриваючи її приховані пласти, адже вона містить літературні портрети багатьох маловідомих сьогодні письменників XIX століття – від І. Котляревського до М. Старицького – і показує важливість порівняльних досліджень для історії літератури.

   Мета – здійснити аналіз «Нарисів української літератури ХІХ століття» українського вченого Миколи Петрова як праці, що  вперше масштабно представляла явище нової української літератури, окреслювала компаративні орієнтири її вивчення і  стала імпульсом до нових порівняльних студій.

Висновки. Хоча наукові дослідження М. Петрова були зосереджені переважно на прямому пошуку подібностей (тем, мотивів, художніх прийомів у різних авторів), а в його праці переважали так звані «контактні порівняння», він виявив багато фактів про взаємодію національних і зарубіжних елементів в українській літературі. Варто підкреслити новаторський характер роботи М. Петрова: його наукове мислення охоплювало широке коло питань, включаючи  вибір оптимальної методології дослідження українського літературного процесу, виявлення національних особливостей літератури, джерел і динаміки її розвитку, періодизацію літературного процесу, роль запозичень і впливів. Насамперед його заслуга полягала в тому, що він спровокував важливу дискусію, в ході якої були вдосконалені підходи до історії літератури, а його робота дала поштовх новому розумінню літературного процесу в Україні. М. Петров, а за ним і його рецензент М. Дашкевич окреслили поєднання «свого» і «чужого» в українській літературі як взаємопов’язане явище та започаткували порівняльні дослідження, які інтегрували українську літературу в європейський літературний процес як його органічну частину.

 

Біографія автора

Галина Александрова

 

 

Посилання

Александрова, Г. А. «Нариси історії української літератури ХІХ століття» Миколи Петрова: компаративні орієнтири. Слово і Час. 2009. № 2. С. 82–91.

Александрова, Г. А. Відгук Миколи Дашкевича на «Нариси історії української літератури ХІХ століття»: проблема зовнішніх і внутрішніх контактів. Слово і Час. 2010. № 6. С. 95–105.

Александрова, Г. А. Перша авторська версія нового українського письменства. Петров Н. И. Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия. Київ, 2008. С. 3–14.

Білецький, О. І. Шляхи розвитку українського дожовтневого літературознавства. Зібр. праць: у 5 т. Київ, 1965. Т. 2. С. 72–110.

Бухальська, М. А. Наукова діяльність та історико-культурна спадщина академіка Миколи Петрова (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. Київ, 2006. 251 с.

В.[олодимир Антонович]. Судьбы украинской литературы в ХІХ столетии. Н. И. Петров. Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия. Заря. 1884. № 37.

Возняк, М. П. Куліш як інформатор галицького історика літератури (його листування з Ом. Огоновським). Життя й революція. 1927. № 12. С. 288–306.

Горленко, В. «Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия» Н. И. Петрова. Киевская старина. 1884. Апрель. С. 664–672.

Грушевський, М. Спомини. Київ. 1988. № 12. С. 116–139.

Одовець, Кость (Кониський О. Я.). «Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия» Н. И. Петрова. Діло. Киев, 1884. (Критичний огляд). Ч. 44. С. 1.

Одовець, Кость (Кониський О. Я.). «Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия» Н. И. Петрова. Діло. Киев, 1884. (Критичний огляд). Ч. 61–62. С. 1.

Поклад, Н. Літописець без лукавого мудрствування. Рідна школа. 1997. № 1. С. 6–7.

Поклад, Н. Став сином України. Слово і Час. 1998. № 9–10. С. 57–61.

Свєнціцький, І. Українська старовина в Київському церковно-археологічному музеї. Записки історико-філологічної секції Українського наукового товариства. Київ, 1918. Кн. ХVІІ. С. 87–91.

Сохань, С. В. Бібліотечно-археографічна діяльність М. І. Петрова (1840–1921): дис. … канд. іст. наук. Київ, 2003. 218 с.

Сохань, С. В. Микола Петров: життя серед книг і рукописів. Київ, 2015. 412 с.

Петров, М. Скрижалі пам’яті. Київ, 2004. 336 с.

Франко, І. Лист до О. М. Пипіна. Зібр. творів: у 50 т. Київ, 1986. Т. 49. С. 137–140.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-30

Номер

№ 4(97) (2025)

Розділ

Україна - мова

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Галина Александрова Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).