Компаративний аналіз явищ Голодомору 1932-1933 та штучного голоду 1946-1947 років в Україні

Анотація

Актуальність дослідження. Трагедії 1932-1933 та 1946-1947 років безумовно належать як до числа найбільш знакових подій в історії України ХХ століття, так і до пріоритетних напрямів розвитку української історичної науки. Беручи до уваги ту обставину, що політика організації штучного голоду владними структурами завжди охоплювала практично всі сторони життя населення (переважно селян), дослідження явищ штучного голоду в Україні мусить бути багатоаспектним і дотичним до висвітлення і загальніших проблем історичного розвитку українського суспільства (створення тоталітарного типу владної вертикалі в СРСР, повоєнна відбудова сільського господарства України, національні проблеми  в радянському суспільстві тощо), і конкретних питань періодів голодних років. Важливе місце в такого роду дослідженнях посідає і компаративний аналіз явищ голоду 30-х і 40-х років ХХ століття в Україні. З його допомогою можна виявити  малопомітні риси внутрішньої логіки поведінки радянських і партійних органів стосовно українців у довоєнний та повоєнний періоди.

Мета дослідження –  визначити суттєві відмінності між різновидами штучного голоду – голодом і голодомором, а також окреслити ряд спільних і відмінних рис в діяльності окремих соціальних груп під час Голодомору 1932-1933 та голоду 1946-1947 років в Україні (переважно на матеріалах спогадів жителів Київської області).

Висновки. Глибинний аналіз подій 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років вимагає ретельного застосування методологічного підходу,  чіткості категоріального апарату при осмисленні й інтерпретації конкретних історичних фактів. Одним із елементів такого підходу є виявлення змістової наповненості понять «штучний голод» і «Голодомор», спільних рис і відмінностей між цими явищами. В статті пропонується за критерій розмежування вважати стратегічну мету владних структур стосовно населення: якщо мета полягає у викачуванні продуктів харчування з населення заради виконання плану без огляду на  становище людей, то це слід називати штучним голодом. Якщо ж здійснюється цілеспрямована політика геноциду шляхом  тотального позбавлення доступу населення до продуктів харчування, то тут ми маємо справу з  найекстремальнішим виявом штучного голоду – геноцидом. Застосовуючи вказаний критерій, можна виявити ряд спільних рис і відмінностей між Голодомором 1932-1933 років і штучним голодом 1946-1947 років. Спільні риси й відмінності стосувалися, зокрема, податкової політики, санкцій за невиконання плану заготівель продуктів, ставлення до різних соціальних груп населення. Можемо констатувати, що в поглядах представників владних органів на парадигму проведення економічних і соціальних перетворень в обох випадках спостерігається певна подібність і спадковий характер. З боку ж селян, як головних жертв обох трагедій, існували серйозні відмінності в розумінні природи й причин подій 30-х і 40-х років. Старша генерація – ті, хто пережив Голодомор – вже не надіялась на допомогу від держави і заздалегідь, шляхом приховування продуктів, готувалась до голоду. Молодші вірили запевненням влади на швидке вирішення проблеми голоду. Західні українці сприймали створення штучного голоду 1946-1947 років як закономірний вияв політики Радянської влади. З боку державних і партійних владних органів спостерігалась сутнісна спадкоємність у поглядах на селянство, ставлення до нього як до дешевої і безвідмовної робочої сили, цінність якої визначається її трудовими зусиллями. Але якщо в часи Голодомору таке ставлення носило тотальний характер, то в повоєнний час влада вже змушена була враховувати зміни в соціальній структурі повоєнного суспільства (наявність дітей загиблих фронтовиків, інвалідів війни тощо). Певних змін зазнала повоєнна пропагандистська риторика – вже не говорили про внутрішнього ворога – куркуля, глитая. Вістря пропаганди спрямовувалось на розпалювання ворожнечі між наддніпрянцями і наддністрянцями, на представників низових органів влади, які намагались врятувати голодних людей шляхом видачі невеликої кількості зерна.