Український етнос як просторово-часове утворення
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.356126Ключові слова:
етнос, автохтонність, етногенетичні процеси, українці-русиАнотація
Актуальність. На сьогодні надзвичайно актуальним став пошук нових (креативних) шляхів і форм збереження та відновлення української ідентичності. Тому вкотре важливо поглянути на еволюційний (історичний) шлях формування українського народу (етносу) від найдавніших (археологічно зафіксованих) його пращурів на тлі катастрофічного нівелювання споконвічних ментальних особливостей українців-русів і зникаючого ландшафтного різноманіття української природи. Також необхідно дослідити глибинні гуманістичні витоки етногенетичних процесів, які відбувались і відбуваються на теренах України, зокрема на основі філософських категорій моралі й мудрості, добра і справедливості.
Мета – виявити ступінь наукового вирішення порушених проблемних питань, визначити стан самоідентифікації українців, ставлення їх до власного етнічного коріння, раціонального сприйняття сучасних суспільно-політичних процесів.
Висновки. Cутністю простору і часу як форм існування матерії є рух. Етнос, зокрема український, може розглядатися у просторі-часі (єдність простору і часу в русі). У найдавнішу добу і протягом історичного часу предки сучасних українців брали участь в етнічних міксаціях (перемішуванні народів), оскільки територія України була ареною руху великої кількості народів, які вступали в контакти з автохтонним населенням. Перемішуванню народів на теренах України історично сприяли її природні умови: родючі чорноземи і благодатний клімат, а також вигідне геополітичне, економіко-географічне положення, що завжди приваблювало мешканців сусідніх (і дальніх) земель на цю територію. У формуванні нинішньої етнічної спільності українців (і заразом давньоруської) мали взяти участь не лише слов’яни, а чимало інших народів, які долею випадку чи природно-історичної закономірності так чи інакше були пов’язані з етнічними землями сучасної України. Походження українського етносу варто розглядати за наскрізним вектором, в еволюційній площині, тобто на основі фундаментального вчення еволюціонізму.
Посилання
Бромлей, Ю. В. Очерки теории этноса. Москва, 1983. 414 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови: уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь, 2005. 1728 c.
Вернадский, В. И. Пространство и время в неживой и живой природе. Философские мысли натуралиста. Москва, 1975. С. 210–296.
Вернадский, В. И. Философские мысли натуралиста. Москва, 1988. 522 с.
Гетьман, В. І. Дух Землі. Слово просвіти. 2013. № 22 (711). С. 1, 3.
Гетьман, В. І. Втрата прив’язаності до рідного – виродження етносу. День. 2013. № 113. С. 8.
Гетьман, В. І. Етнос як географічне явище. Етнічна історія народів світу: збірник наукових праць. 2014. Вип. 42. С. 11–18.
Гетьман, В. І. Екологічні субстанції: закономірності, ландшафти, рельєф: навч. посібник. Київ, 2014. 71 с.
Гетьман, В. І. Заповідна мораль і мудрість. Етнічна історія народів світу: збірник наукових праць. 2019. Вип. 58. С. 46–52.
Гетьман, В. І. Український етнос споконвіку. Монографія. 5-те вид., перероб. і доп. Київ, 2024. 351 с.
Гібернау, М. Ідентичність націй. Київ, 2012. 304 с.
Гродзинський, М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: монографія. У 2-х т. Київ, 2005. Т. 2. 503 с.
Залізняк, Л. Л. Стародавня історія України. 2-ге вид. доп. Київ, 2019. 640 с.
Карпов, Я. С. Концепції сучасного природознавства: підручник. Київ, 2004. 496 с.
Петлін, В. М. Методологія та методика експериментальних ландшафтознавчих досліджень. Львів, 2009. 400 с.
Сегеда, С. У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України. Київ, 2013. 432 с.
Смолій, В. А., Верменич, Я. В. Історичний простір як мірило ідентичності: дослідницькі стратегії соціогуманітаристики в контексті формування безпекового середовища України. Вісник НАНУ. 2024. № 11. С. 3–19.
Стрижак, О. С. Про що розповідають географічні назви (Сліди народів на карті УРСР). Київ, 1967. 127 с.
Энциклопедия мудрости. РООССА. 2007. 815 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Володимир Гетьман Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
