Наукова реконструкція язичницького календаря на матеріалі вірувань поліщуків: осінній цикл

Анотація

Актуальність. Етнокультурна спадщина Полісся – одна з найяскравіших у багатому культурному розмаїтті України, якій присвячено чимало досліджень. Проте досі ніхто з науковців не ставив за мету саме реконструкцію язичницького календаря з проєкціями на давні культи, для яких фактично й створювався календар дохристиянської Русі. Хоча певні публікації про язичницькі свята переважно в контекстах християнсько-язичницького синкретизму існують, проте вони не розкривають духовного й культового значення їх саме як етнорелігійних свят, а розглядають лише як «пережитки» народного світогляду. Нині, коли в європейських країнах зростає популярність етнічних релігій, науковці включаються в осмислення етнокультурної цінності рідної для кожного народу духовної культури. Проблеми збереження етнокультурної спадщини порушуються міжнародними організаціями, в тому числі Європейським конгресом етнічних релігій. Під час тривалої російсько-української війни релікти народної пам’яті можуть бути втраченими. Тому дослідження і реконструкція давнього дохристиянського календаря українців є важливою науковою темою, що зберігатиме свою актуальність ще доволі довго.

Мета: 1) на матеріалі українських етнографічних джерел, польових досліджень традиційної культури поліщуків, порівняльного релігієзнавства, народних хрононімів та календарно-обрядової практики громад Рідної віри  здійснити наукову реконструкцію і скласти хронологічну таблицю язичницьких свят осіннього циклу для 2026 р.; 2) запобігти непрофесійним спробам реконструкцій та поширенню самодіяльними групами власних новотворів; 3) увести в науку позитивне ставлення до язичницької духовної культури як до важливої частини етнокультурної спадщини, як це нині заведено в інших країнах Європи.

Висновки. Реконструкція дохристиянського календаря проявляє в деяких опосередкованих образах, термінах, хрононімах цілком виразні теїстичні риси та світоглядні особливості, як, наприклад, Симаргл, Рожаниці, Богиня Доля, Мати Слава (мають чітко визначені дні в річному колі, власний культ, обряди, обрядово-ритуальні дії, словесно-магічні формули, страви, ініціальні практики). Акцентується увага на автохтонних традиціях та астрономічних даних, наприклад, свято Сварога реконструйоване за Київським міфом про небесного Коваля, що починає кувати плуг (О. Знойко), а не за кельтським Самайном. За такого підходу до етнографічного матеріалу зникає межа між міфологією і богослов’ям – ці факти вже неможливо оминати та заперечувати, оскільки релігія – надто специфічна тонка сфера духовного життя людства. Християнська теологія також виникає з міфології далеких від України народів  з додаванням візантійських легенд про «святих мучеників» (що надбудовані над язичницьким базисом). На відміну від світових релігій, міфологічні витоки етнічних релігій мають автентичне походження. А отже, рідні релігії містять ще великий запас міфологічно-богословських і морально-етичних смислів, які потребують глибокого прочитання їхнього філософського змісту (богослов’я), аж ніяк не біднішого від інтернаціональних  монотеїстичних релігій. Наукова реконструкція автентичних духовних систем сприяє збереженню самобутності та зміцненню національної ідентичності народів. Результати дослідження можуть бути використані у подальших наукових розробках, у викладанні спецкурсів з народної духовної культури студентам і аспірантам-українознавцям, а також у відтворенні духовних та обрядових практик предків у сільських і міських громадах, молодіжних гуртах, етнофестивалях, туристичних маршрутах, у відновленні традицій народними майстрами, відбудові сакральних об’єктів. Ця ідея вже актуалізується в ЄС, а в Україні ще потребує державної підтримки.