Українці за кордоном: ідентифікаційні практики українських переселенців
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.356138Ключові слова:
соціальні практики, повсякденність, Європа, Україна, міжкультурна комунікація, переселенці, ідентичність, цінностіАнотація
Актуальність. Культурне розмаїття українського суспільства спонукає кожного індивіда до конструктивної взаємодії, формування в собі позитивного ставлення до представників інших етносів, до розвитку знань про культури, що його оточують. Міжкультурна комунікація має справу з розумінням та порозумінням, що означає розуміти чуже і водночас бути зрозумілим для інших. У сучасному глобалізованому світі міжкультурна комунікація та міжкультурна чутливість стають важливими навичками для успішної комунікації і співпраці, в чому могли на власному досвіді переконатися мільйони українців, які вимушені були покинути батьківщину внаслідок російської агресії. Українці, інтегруючись у життя інших країн, демонструють власну міжкультурну чутливість, роблячи свій внесок у толерантне співіснування різних держав.
Мета дослідження – виявлення новацій в ідентифікаційних повсякденних практиках українців, що з’явилися внаслідок адаптації до іншого соціального середовища та вимушеної міжкультурної комунікації.
Висновки. Аналіз відповідей респондентів на запитання фокусованого інтерв’ю дає підстави стверджувати, що українська ідентичність за кордоном формується навколо мови, культури, традицій, родинних цінностей і бажання гідно презентувати свою країну. Більшість опитаних підкреслює важливість власної поведінки й культурної інтеграції без втрати своєї національної ідентичності. Спільними з європейським середовищем цінностями вони вважають толерантність, повагу до прав людини, законослухняність, взаємопідтримку, високий рівень культури. Виходячи з результатів інтерв’ю, доцільно говорити про соціальну дифузію цінностей, соціальних навичок, що відбувається під час комунікування і проживання за кордоном. Така соціальна дифузія пояснюється кількома чинниками:
- по-перше, адаптацією до нової культури. Українці, переїжджаючи до інших країн, вчаться розуміти місцеві цінності, традиції і мову, намагаються пристосуватися до культурного середовища, водночас зберігаючи свою ідентичність;
- по-друге, толерантністю і відкритістю. Взаємодія з людьми різного походження розвиває повагу до відмінностей, готовність сприймати їх без упереджень;
- по-третє, обміном культурним досвідом.
Враховуючи складнощі перебування українців за межами України, нашій державі слід створити національну програму збереження української ідентичності за кордоном, яка б включала і боротьбу зі стереотипами, і вивчення української мови серед дітей, що виїхали з України, і рекламування здобутків української культури.
Посилання
Артюх, В. Національна ідентичність та місце історії в її структурі: збірник. Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Франка. Дрогобич, 2002. Вип. 6. С. 14–23.
Астаф’єв, А. Національна ідентичність у сучасному світі. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / за ред. В. Крисаченка. Київ, 2004. С. 225–230.
Бадан, А. Трансформація української ідентичності в умовах глобалізації. Філософські обрії. Полтава, 2004. № 12. С. 112–124.
Баліч, Н. Cоціальні практики та їхня роль у сучасному суспільстві. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2013. № 4. С. 69–78.
Бевз, Т. А., Зорич, О. О., Зуйковська, А. А. та ін. Політичні механізми формування громадянської ідентичності в сучасному українському суспільстві: монографія. Київ, 2014. 296 c.
Богданович, Г. О. Трансформація української ідентичності як чинник формування нової політичної нації. Українознавство. 2024. № 3 (92). С. 44–56. URL: https://doi.org/10.17721/2413-7065.3(92).2024.312865
Бойченко, М. І. Множинність філософських практик Григорія Сковороди у сучасному прочитанні. Філософська думка. 2023. № 2. С. 117–131. URL: https://doi.org/10.15407/fd2023.02.117
Ващинська, І. Особливості постмодерних підходів до вивчення ідентичності. Humanities & Social Sciences 2009 (HSS-2009). Львів, 2009. C. 242–243.
Вільчинська, І. Етнічна та національна ідентичність сучасної української молоді: автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.05 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Київ, 2002. 20 с.
Глебова, Н. Соціальна, національна, етнічна ідентичність: вітчизняний досвід. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія Соціологія. Миколаїв, 2012. № 201. Вип. 189. С. 119–122.
Дані Міністерства економіки України. URL: t.me/uawarinfographics
Дєдуш, О. Ідеологія та національна ідентичність: етнологічний аспект. Етнічна історія народів Європи. 2017. № 53. С. 140–144.
Джаббарова, Л. В. Теоретичний аналіз досліджень особистісної та соціальної ідентичності студентської молоді. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Психологічні науки. 2016. Вип. 3 (1). С. 34–38.
Додонова, В. І., Додонов, Д. Р. Зміст і структура соціальних практик. Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія. 2024. Т. 12. № 1. С. 126–140. URL: https://doi.org/10.31548/hspedagog15(1).2024.126
Додонова, В. І. Зміни національної ідентичності українців під час війни. Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія. 2024. Т. 12. № 3. С. 66–77. URL: https://doi.org/10.31548/hspedagog/3.2024.66
Єгупов, М. В. Ідентичність як атрибут людини і суспільства: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.03. Київ, 2015. 20 с.
Крисаченко, В. С. Українська ідентичність: онтологічні підстави та сутнісні риси. Вісник Науково-дослідного інституту українознавства. 2023. Вип. 1 (1). С. 6–21. URL: https://doi.org/10.30840/2786-8818.1(1).2023.291947
Михайлишина, Д., Самойлюк, М., Томіліна, М. Біженці з України: хто вони, скільки їх та як їх повернути? Фінальний звіт. Київ, 2023. 120 с.
Настояща, К. В. Трансформація повсякденних практик в сучасному суспільстві: дис. … доктора соціології: 054 / КНУ імені Тараса Шевченка. Київ, 2024. 541 с.
Polanyi, M. Personal Knoweledge. Towards Post-Critical Philosophy. Тhе University оf Chicago Press, 1974. 428 р.
Reckwitz, A. Toward a Theory of Social Practices: A Development in Culturalist Theorizing. European Journal of Social Theory. 2002. No 5 (2). P. 243–263. URL: https://doi.org/10.1177/13684310222225432
Фадєєв, В. Б., Попов, Б. В., Нельга, О. В. та ін. Соціальні практики в глобальному вимірі. Київ, 2009. 292 с.
Філіпчук, В. Європейська ідентичність: методологічні підходи тлумачення та особливості змістовного наповнення. Теорія та практика державного управління. 2013. Вип. 3. С. 386–395.
Філософські виміри сучасної соціальної реальності: монографія / за ред. О. В. Андрієнко, В. І. Додонової. Донецьк, 2013. С. 4–11, 35–49.
Хашиєва, Л. В. Множинна ідентичність: реалії глобалізованого суспільства. Актуальні проблеми державного управління. 2014. № 1. С. 276–283.
Чорна, Л. Г. Ідентичність особи: від групи до індивідуальності (методологічний аналіз). Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. 2012. Вип. 13. С. 108–118.
Шеховцова-Бурянова, В. А. Українська ідентичність в контексті соціокультурних трансформацій сьогодення: дис. … доктора філософії: 033 / Національний університет біоресурсів і природокористування України. Київ, 2024. 211 с.
Штомпка, Пйотр. Соціологія. Аналіз суспільства. Львів, 2020. 800 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Віра Додонова Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).