Концепт істини в умовах постправди та перспективи відновлення класичної епістемологічної парадигми
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.356153Ключові слова:
істина, філософія істини, постправда, епістемологія, цифрова епоха, «інформаційна бульбашка», універсальні критерії істинностіАнотація
Актуальність статті полягає у тому, що вона стосується не лише абстрактних філософських концептів, а й фактично самих засад суспільного життя. Якщо спільне для всіх уявлення про істину втратиться, про жоден продуктивний діалог неможливо буде говорити, а ще підірветься довіра до науки, освіти, медійної сфери та роботи демократичних інститутів. Щоб цього не сталося, потрібно комплексно досліджувати поняття істини в епоху постправди та аналізувати будь-які можливості, які допоможуть повернутися до класичних епістемологічних моделей.
Мета дослідження – філософське осмислення трансформації поняття істини в епоху постправди та аналіз можливості й доцільності повернення до класичних епістемологічних моделей у сучасному соціокультурному контексті.
Висновки. Як показали результати дослідження, існування феномену постправди не скасовує поняття істини, а радикально змінює умови його функціонування. Класичні епістемологічні моделі стикаються з низкою викликів, пов’язаних із фрагментацією знання, алгоритмізацією комунікації та зростанням ролі емоційних і наративних чинників. Водночас ці моделі не втрачають своєї цінності, якщо розглядати їх не як завершені системи, а як відкриті концептуальні рамки. Саме тому продуктивне «повернення» до класичної епістемології можливе лише у формі критичного переосмислення, а не механічної реставрації. У сучасному контексті істина постає не як статичний результат, а як процес – практика аргументації, перевірки й відповідального мислення. Лише так вона зберігає свій нормативний потенціал і здатність бути орієнтиром у складній інформаційній реальності.
Посилання
Верстин, А. Епоха постправди у працях філософів XX–XXI століть: теоретико-філософський аналіз. Humanities Studies. 2025. Вип. 23 (100). С. 17–25. URL: https://doi.org/10.32782/hst-2025-23-100-02
Висоцький, О. Постправда: концептуальні та праксеологічні виміри. Грані. 2018. № 10. Т. 21. С. 128–133. URL: https://doi.org/10.15421/1718138
Гайналь, Т., Кучера, І., Білоус, С. Епоха постправди: фактори виникнення і виживання. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2022. С. 15–20. URL: https://doi.org/10.32837/apfs.v0i36.1104
Гурківська, А. Концептуалізація постправди. Вісник Львівського університету. Серія Філософсько-політологічні студії. 2023. Вип. 47. С. 195–206. URL: https://doi.org/10.30970/PPS.2023.47.25
Коркос, Я. Епоха постправди у сучасному світі: витоки та причини. Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія. 2023. Вип. 1. С. 23–31. URL: https://doi.org/10.32782/psyspu/2023.1.4
Мошковський, М., Сулятицька, Т., Харламов, М. Постправда як філософський феномен сучасного інформаційного простору. Вісник гуманітарних наук. 2025. № 13. URL: https://doi.org/10.5281/zenodo.17632396
Поперечна, Г., Мороз, О., Воронова, Г. Вплив постправди на громадянську свідомість у період глобальних криз. Культурологічний альманах. 2025. Вип. 3 (15). С. 181–190. URL: https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.22
Сінельнікова, М. Трансформація концепту істини в мережі Інтернет. Вісник Львівського університету. Серія Філософсько-політологічні студії. 2025. Вип. 58. С. 192–198. URL: https://doi.org/10.30970/PPS.2025.58.23
Чантурія, А. Постправда та масова свідомість. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки. 2018. № 9 (323). С. 4–14. URL: http://www.ostrovok.lg.ua/sites/default/files/visnik_gruden_2018_fin_v2-konvertirovan.pdf
Шоріна, Т. Постправда як реальність девальвованої культури в епоху кризи сучасної демократії. Вісник НАУ. Серія Філософія. Культурологія. 2020. № 1 (31). С. 114–121. URL: https://doi.org/10.18372/2412-2157.31.14838
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Юрій Кравцов, Іван Цихуляк, Тетяна Цой Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
