Державно-політичний терор і громадянсько-соціальний розбрат: таємна війна Російської Федерації проти Української Держави (квітень – грудень 1918 р.)
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.3(76).2020.210041Ключові слова:
більшовицький терор, РСФРР, П. Скоропадський, Українська Держава, гібридна війнаАнотація
У статті висвітлюється позалаштункова політика гібридно-комбінованої війни Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки проти Української Держави протягом гетьманування Павла Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.). Досліджується антиукраїнська діяльність Ради народних комісарів РСФРР, правлячої Російської комуністичної партії (більшовиків) та союзних їй російських партій лівих і правих соціалістів-революціонерів та анархістів.Зокрема, йдеться про зусилля радянської Росії щодо підриву соціально-політичного становища в Україні, організацію та збройну і фінансову допомогу антиурядовим повстанським загонам і ватагам, участь і спрямування повстанського руху в організації масштабних страйків і саботажів через свою агентуру, а також в облаштуванні схронів зі зброєю та підпільної мережі революційних комітетів тощо. Викрито таємні аспекти підривної антиукраїнської діяльності більшовицької дипломатії в Україні, зокрема радянського консульства в Одесі, і її участь у сприянні антигетьманському рухові та про обізнаність у цьому німецьких дипломатичних чинників в Українській Державі.
Окрему увагу приділено радянсько-більшовицькій політиці щодо створення в Україні таємних бойових загонів підпільної соціалістичної терористичної армії, а також фактам не лише сприяння та спонсорування радянським урядом Росії масового повстансько-терористичного руху, а й безпосередній організації та кермуванню Радою народних комісарів РСФРР та проводу партій російських більшовиків і лівих есерів актів індивідуального терору проти державних діячів України, зокрема спробі влаштування кількох замахів на життя гетьмана Павла Скоропадського. Вказано на обізнаність українських служб безпеки (Освідомчого відділу МВС, департаменту Державної Варти МВС, Осібного відділу Власного Штабу гетьмана) про структуру, систему мережевої діяльності, підривну роботу й організацію замахів на гетьмана Української Держави з боку радянської Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК).
Висвітлено підготовку збройного вторгнення радянсько-більшовицьких військ в Україну й зафіксовано факт початку військової агресії російської Червоної Армії проти незалежної Української Держави восени 1918 р.
Посилання
Archives of Foreign Policy of Russian Federation. [in Rus.]
ANTONOV-OVSEYENKO, V. (1932). Civil War Notes. Vol. 3. Moscow; Leningrad: Gosvoyenizdat, 350 р. [in Rus.]
Vidrodzhennia. (Dec. 15, 1918). [in Ukr.]
HAI-NYZHNYK P. (2007). The Grounds for Promoting Petro Bolbochan to the Rank of the Colonel of the Army of the Ukrainian State. Kyivska starovyna (Kyiv Antiquities), (6), pp. 155–157. [in Ukr.]
Fighting against Denikin and Petliura Regimes in Ukraine. May 1919 – February 1920, Vol. 2 of Civil War in Ukraine, 1918–1920: Collected Documents and Materials. (1967). Kyiv, 918 p. [in Rus.]
–14. State Archives of Kyiv Region. [in Ukr.]
–17. State Archives of Sumy Region. [in Ukr.]
DENIKIN, A. (1930). Hetmanate and Directory in Ukraine. In: Revolution in Ukraine according to the Memoirs of the “Whites”. Moscow; Leningrad, pp. 136–185. [in Rus.]
Derzhavnyi vistnyk. (Oct. 1, 1918). [in Ukr.]
Derzhavnyi vistnyk. (Nov. 9, 1918). [in Ukr.]
Directory, Council of People’s Ministers of the Ukrainian People’s Republic. (2006). Vol. 2. Kyiv: Olena Teliha Publishing, 743 p. [in Ukr.]
Zemske dilo. (Nov. 20, 1918). [in Ukr.]
Zemskiie izvestiia. (Oct. 3, 1918). [in Ukr.]
Kievskaya mysl. (Dec. 15 (2), 1918). [in Rus.]
KLYATSKIN, S. (1965). Defending October. Moscow, 475 p. [in Rus.]
KUCHABSKYI, V. (1969). Sich Riflemen Corps: A Military History Essay. Chicago, 663 p. [in Ukr.]
LEMIZHANSKA, O. (2012). Relations between State Authorities and Local Self-Government of Pavel Skoropadsky’s Hetmanate (April – December 1918). [A thesis for Candidate of Sciences degree in History, specialty 07.00.01]. Kyiv: NASU Institute of History of Ukraine, 259 p. [in Ukr.]
Mir. (Dec. 15, 1918). [in Rus.]
MOHYLIANSKYI, N. (1930). The Tragedy of Ukraine (From 1918 Kiev Experience). In: Revolution in Ukraine according to the Memoirs of the “Whites”. Moscow; Leningrad, pp. 115–135. [in Rus.]
Essays on the History of the Ukrainian Revolution of 1917–1921. (2011). Book. 1. Kyiv: Naukova dumka, 390 p. [in Ukr.]
Nash put. (Dec. 15, 1918). [in Rus.]
“I Resign My Power” (Documents on Hetmanate from the Archives of Kharkiv Provincial Headman). (1924). Letopis revoliutsii, (2 (7)), p. 224. [in Rus.]
Essays on the History of the Communist Party of Ukraine. (1977). Kyiv: Politizdat Ukrainy, 816 p. [in Rus.]
PRYKHODKO, V. (2012). From the History of the Uprising of the Ukrainian University in Kamianets-Podilskyi. Khmelnytsky, 103 p. [in Ukr.]
Russian State Military Archives. [in Rus.]
Resolution of the 2nd Congress of the CP (b) U “On the Current Moment”. (1976). In: Communist Party of Ukraine in Resolutions and Decisions of Congresses, Conferences, and Plenums of the Central Committee. Vol. 1. Kyiv: Political Literature Publishing of Ukraine of the Order of the Red Banner of Labor, pp. 34–36. [in Ukr.]
SOLOVIOVA, V. (2006). Diplomatic Activity of the Ukrainian National Governments of 1917–1921. Kyiv; Donetsk: Yuho-Vostok, 393 р. [in Ukr.]
KHRYSTIUK P. (1921) Notes and Materials on the History of the Ukrainian Revolution. Vol. 3. Vienna: Ukrainian Sociological Institute Press, 159, [1] p. [in Ukr.]
–46. Central State Archives of Supreme Authorities and Governments of Ukraine. [in Ukr.]
–48. Central State Archives of Public Organizations of Ukraine. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Pavlo Hai-Nyzhnyk Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
